Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/357

на неї спадає. А він на те б'є, що моя небіжка жінка його сестра була, і силою той нещасний ґрунтець від мене відбирає. Р а х м і л ь. Ну, видите, пане Казибрід, якби так було, як ви кажете, то він би не мав до вас ніякого права. А прецінь суд йому присудив той ґрунт. Казибрід. То провізорів була. Він три роки орендував його, ще від небіжки жінки відарендовував. Бракує сторін рукопису 12— 15. ЯВАХ Ті самі без Казиброда Грінчук. От тобі наше право. Бігме, за панщини ліпше було. Олекса. Ну, не говоріть цього. Тепер хоч маємо можність добиватися свого права. Хоч на папері його маємо. П і в то р а к. Овва, велика нам з того радість, що воно на папері є. Поки ми його направду доб'ємося, то нас лиха доля зовсім доб'є. Гриб. Адіть, оцей бідний Казибрід! Аджеж узяли його в такі кліщі, що й не випутатися. Півторак. Пропуск в рукопису. Я не Казиб- рід. Я свого не дарую. Ходіть, кумове, ходіть до радниці. Спитаймо їх, по якому вони податки відбирають? Гриб. Ей, куме, куме! Прудкий ти дуже. Насамперед зробиш, а потім думати зачнеш. Аджеж бачиш, яке Казибродові було. Півторак. Та я йому кості поломлю, нехай тільки стрібує 1 руку на мене піднести! 1 Стрібувати—попробувати. 354