Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/35

Цю сторінку схвалено

Анна. Нічого, нічого. Щось мені недобре зробилося. Це мабуть від печі… Я трошки загоріла та голова крутиться. Сідай лишень та їж, я нап'юсь води, то мені легче буде.

Микола сідає за стіл, христиться й бере ложку. Та ходи й ти обідати. Мені якось самому страва в рот не лізе.

Анна. Е, що там! Не прибагай собі нічого, їж! А я тим часом піду до Бабича, та спитаю його, чи їде він у ліс.

Микола. Га, коли так, то йди. Трохи пройдешся, то чей і голова перестане боліти. Іди, йди! Їсть.

Анна накидає на голову хустку й направляється до дверей. В тій хвилі двері відчиняються. Входять жандарм, війт, Бабич, присяжний і ще один селянин.

ЯВА IV
Микола, Айва, жандарм, війт, Бабич і один селянин

Війт входячи. Слава Ісусу Христу!

Микола. Слава навіки. Просимо до обіду!

Війт. Обідайте з Богом святим, хай Бог благословить!

Микола. Сідайте, пане війте. Що вас сюди до нас приводить?

Війт сідає на ослоні плечима до столу, жандарм на лаві, присяжний і селянин стоять і роззираються по хаті. Гм, так собі. Маємо до вас маленьку справу.

Микола. До мене? А то що такого?

Війт. Ви вчора сказали пану шандареві, що були вночі в корчмі на Купінню?

Микола. Та був. Не в корчмі, а під корчмою.

Війт. І пізно вночі?

 

34