Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/340

вався? Ти не питав, що в мене серце рветься без моєї дитини. Ти топтав моє чуття ногами, а для чого? Для того, що в твоїй дурній голові не могло поміститися, як син може жити своїм, а не батьковим розумом. А бачиш, він своїм розумом таки ліпше вийшов, ніж ти своїм. Іван. Тату, я прийшов до вас з добрим словом. Хочете прийняти в мене місце управителя одного складу? Ч и р н я к. Що? Я у тебе? А краще живий у могилу ляжу. Іван. Не маєте потреби гніватися. Я вас не силую й ніколи не забуду, що ви мій тато. Але рідня ріднею, а інтерес інтересом. Я знаю, що з оцих панів майстрів кожний з дорогбю душею прийме таку пропозицію. Ч и р н я к. Не діждеш цього! Панове браття, невже ж ви… Завадський. О, я перший готов! Г у Т а К шкробавться в голову. Я ТІЛЬКИ НЄ Знаю, чи потраплю добре? Мартин. А про мене, пане Іване, не забудьте! Іван. О, не бійся, старий товаришу! Про тебе я,буду пам'ятати. Цей другий пан, зда- €ться, також уже просився до моєї фабрики. Криштоф. Так є. Іван. Найдемо для вас заняття, коли не в головній фабриці, то при провЬнціяльних складах. При них будемо звільна організувати місцеве шевство в більші мануфактури. Буде робота. Ну, тату, що ж ви на це? Чирняк. Дарма! Я старого Бога люблю! Старих звичаїв держуся. Хоч усі мене відступлять, то лишуся сам і витримаю при своїм 337