Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/339

Ч и р н я к. Які старання? Іван. Мій тесть власне пробував в Відні і вчора мав у міністерстві війни підписати контракт на доставу взуття для тих сто тисяч війська, що стоять у Галичині. На протязі цього року обіцяно нам додати ще ті відділи, що стоять у Буковині і в Шлезії, а правдоподібно здобудемо ще й Боснію. А я власне вертаю з Угнова й Куликова, де поробив старання, щоб тамошнє шевство зорганізувати на спосіб мануфактури. Засадимо їх за роботу і при їх помочі здобудемо села. А міста здобудемо нашими складами, яких на разі закладаємо п'ятнадцять. Чирняк ламає руки. Господи І Так ось на що ми надіялися І Достава для армії вже пропала! Завадський. Ну, а коли ж ваша фабрика входить у життя? Іван. У нас уже все приготоване, за місяць будемо могти розпочати. Маємо машини найновішої конструкції, людей на разі спровадимо своїх, поки тутешні не підучаться. Чирняк, що досі стояв з заламаними руками, зривається й хапає Івана за груди. Ні, ДОСИТь! Ані слова більше! Марш мені з хати й не смій тут більше показуватися. Іван. Тату! Чирняк. Я тобі не тато! Ти мій ворог, ти мій убивця, ти не маєш права звати мене татом! Забирайся! Пхає його до дверей. А г а ф і я хапає його за руку. Старий, ти одурів? Чирняк. Мовчи, стара, чи й ти проти мене? А г а ф і я стає перед ним. А ти як думав? Що я до віку буду тобі коритися й терпіти твої примхи? Мало ти досі наді мною назбитку336