Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/334

Цимбальський б‘є себе об полу рукою. Иа маєш! От я й наробив! ЯВА XII Ті самі, Завадський, Шпіцкопф, потім Гутак і Чирняк; ті два шепочуться близько куліси, інші виходять наперед Шпіцкопф. Чудесно! Чудесно! Снідання справді староміщанське! До Чирняка. Пане майстер Чирняк, ще раз спасибі вам! Будьте певні, що скільки моєї сили… Чирняк виступає наперед. Пане редактор, не кінчіть цих слів, бо збрешете без потреби. Шпіцкопф. Що? Чирняк. Я, пане, старого Бога люблю! Я чоловік прямий і одвертий. Скажіть, скільки вам дав Англієць, щоб ви попирали його справу? Шпіцкопф. Що? Англієць мені? Пане, ви мене ображаєте. Уважаєте мене за продажню людину. Чирняк. І надіюсь, що маю рацію. Чи ви думаєте, що я сліпий і не бачу, як ви тут заховуєтесь? Нас усіх на кпини берете, а тайно проти нас інтригуєте. Цимбальський підчас тих слів незамітно висувається з кімнати й щезає. Шпіцкопф. Пане, це образа! Ви відповісте мені за це! Чирняк. Чому ні? Зараз відповім. Ось пан Цимбальський тут. Де він є? А—вийшов? Ну, нічого, він живий! Ми його знайдемо. Він перед хвилею сказав мені, що ви дали йому до пізнання… Шпіцкопф. Дурень він і ви з ним. Нічого я йому не давав до пізнання й ви на підставі слів цього дурня не смієте мене ображати! Адіє! Відходить. 331