Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/332

оженився. То може той йому дещо присилає. Шпіцкопф. Та-а-ак? Ага! ЯВАХ Ті самі й Цимбальський Цимбальський. О, а панове тут конспірують! А там за вами пошукують! Пане цехмістру, ви хіба не ласкаві? Прошу! Гутак відходить до бокового покою. Ш П І Ц К О П ф веде Цимбальського набік. Пане Цимбальський! Важна справа! Цимбальський. Ну, що? Шпіцкопф. Довідуюся власне, що старий Чирняк має гроші. Цимбальський. А мені що до того? Шпіцкопф. Як що? А ви їх маєте? Цимбальський. Я? Звісно, скільки мені треба, стільки маю. Щп іцкопф. То ви щасливий чоловік. Я ніколи стільки не маю. І для того думаю, чи не можна би старого трохи натягнути. Цимбальський б‘е себе долонею в чоло. Ага! Ось ви куди гнете! Ну, це думка непогана. Але як же? Шпіцкопф. Знаєте, він дуже вірить у ваші впливи і протекцію. Ану запропонуйте йому свою поміч, але зажадайте за те невеличкого задатку. Цимбальський. А скільки так? п і ц к о п ф. Ну, що буде можна вторгувати. Сто ринських найменше —поділимося. Цимбальський. Пане, ви геніяльна голова! Шпіцкопф. Ось він іде! Лишаю вас самих! Куйте залізо, поки гаряче! 329