Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/327

Ч и р н я к. Ну, та вже анкета. Г у т а к. Як той казав, панове там по газетах читаєте, то вам ліпше знати, що до чого. Ш п і цк о п ф. Ну, ні, тут ваш голос перший, ми можемо тільки поперти справедливі жадання краєвого промислу. Чирняк. Та, коли так, то я би думав по- перед усього, що треба всім отим фабрикам заказати раз на завсігди вступ до нашого краю. Ш п і ц к о п ф нотує. То одно: заказати вступ. Дуже добре. Тільки клопіт, що конституція дозволяє… Чирняк. Ото ж то! Я вже це чув і за часів Медлінга. Так на якого ж біса анкета, коли є конституція? Змініть до дідьчої мами конституцію! Що нам по конституції, як маємо з голоду погинути! Шпіцкопф. Правда ваша, правда ваша! Отже другий пункт. Змінити конституцію. Пише. Чи цілком, чи лиш кавалок? Чирняк. Лиш те змінити, що для нас шкідливе. Шпіцкопф. Дуже добре! Зараз видно, що маєш діло з чоловіком інтелігентним і справедливим. Нотує. Ну, а що далі? Чирняк. Та? Що далі? Якби так по моєму. то я би ще оцих проклятих соціялістів скасував. Мара знає, що за народ розплодився. Ніби то рахується ремесники, робітники, а на ділі так і дибає на те, щоб своє власне ремесло підкопати, нам, майстрам, не дати дихнути. Шпіцкопф. Правда ваша! Правда ваша! Скасувати їх зовсім. Нотує. Ну, а що ще більше? Чирняк. Більше? Обертається до Завадського. Що то там ще в нас, панє брацє, за жадання? Аджеж ви переписували петицію… 324