Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/319

Мартин. Ні, пане майстер — перепрошаю, що вмішаюся в вашу розмову — ви не зовсім справедливо поступили з сином. Він же ж власне хотів бути шевцем з ширшим поглядом, хотів бачити світ* Ч и р н я к. Е, що там говорити про це! Про- пало. Я його вирікся, він собі пішов у світ і нехай робить, ЩО хоче. До Мартина скоро. Ви читали його лист? Мартин. Читав. Ч и р н я к. Що ж він? Що пише? Мартин. Нічого. Добре йому ведеться. Швидко надіється бути тут і побачитися з вами. Ч и р н я к. Зі мною? Хай мені не важиться! За двері випрошу! Жаль мені його, але для заховання батьківської поваги за двері його випрошу. Вже тут я не уступлю. Старого Бога люблю й таким умру. Я В А V Ті самі, Гутак, Цимбальський, Шпіцкопф Г у так. Добрий день вам! Ч и р н я к спішить проти них. А, вітайте, вітайте! Гості до нас! Пане цехмістер, просимо! Пане редактор, прошу, прошу. Шп ІЦКОПф подав два пальці. Моє ПОЧТЄНІ6. Ч и р н я к. Прошу, пане Цимбальський, роз- гостіться! ЦимбаЛЬСЬКИИ невеличкий, лисий, з довгою бородою, в окулярах, говорить звільна. Дякую, ДЯІ^ую. У мене часу небагато, треба поспішити. Вішає капелюх, скидає калоші й пальто. Чирняк. Ну, що там! Куди вам поспішати! Вже коли вас тут маємо, то вас так швидко 318