Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/316

Ч и р н я к. Поступові ви, нема що казати! Тільки що ж ми при вашім поступі будемо їсти? К р и ш т о ф. Хто буде мати хліб—той буде хліб їсти, а хто не буде мати, нехай постить. Чирняк вибухає. Пане! Мовчіть! Від завтра не маєте в мене роботи! Забирайтеся до англійця! Криштоф. І піду, певно що піду, тільки не завтра. Ви не маєте права виганяти мене й мусіте мені виповісти місце на чотирнадцять день наперед. Чирняк мовчки відвертається від нього, до Завад- ського. І то челядь! Така нині челядь! Якихсь соціалістів дідько намножив! Ну, чи бачив хто таке! І воно тішиться з того, що його ремесло, те, що його живить, тепер упадає. Ох, нема на вас дисципліни! Я би то вас… Завадський. Та що там, пане брацє, чи то варто собі кров псувати задля такої марниці? Чирняк. Але я не можу витримати! Мене аж підносить! Воно мене буде вчити!.. О, я старогоБога люблю. Покора супроти старших, пошанування для віку, для сивого волосся! Дихає сильно, павза. Але що то я хотів казати Ага про того сучого англійця. І чого він хоче від нас? Відки йому до голови прийшло якраз на нас напосідатися? Завадський. Певно; думає, що ми піддамося йому без супротивлення. Чирняк. О, не діжде того! Хіба мене би на світі не було, щоб я допустив до цього! Мартин. Як то, пан майстер хочуть з ним боротися. Чирняк. Пане! Мовчіть, прошу вас! Ніхто вашої думки не питає! Не сміє нам тут ан315