Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/303

ще певно кривава калюжа відтоді буде! Тягне його до сходів. Завада. Ні, ні, ні! Не хочу! Пусти мене! Ксен я. Пустити тебе? Га, га, га! Тепер нагадався? О, ні! Не пущу! Сам Бог з неба не вирве тебе з моїх рук! Ходи! Ходи! Обов шарпаються на верху сходів.Тим часом гуркіт поїзду чути чимраз голосніше за сценою. Завада знемагаючи. Ґвалт! Рятуйте, люди! Хто в Бога вірує! Ксеня затулюе йому рот. Мовчи, прОКЛЯТИЙІ Мовчи. Мусиш за мною! Далі! Шарпав скажено, обов сточуються вниз по насипу на штреку. Завада підіймається на коліна. ГОСПОДИІ Поїзд надходить! Куме! Куме, рятуй! Ксеня вскакує йому на шию, валить на землю і притискає голову до рельси. Мовчи! Мовчи І Бачиш калюжку крови? Пий! Пий! Пий! П а Н Ь К О прибігав на крик, став на краю насипу й хапав віху в руки. А це що таке? Хто там на штреці? Завада хрипить. Куме І Рятуй! П а н ь к о. Господи! Поїзд надходить! Кричить, махаючи віхою. Гов! Гов! Гов! З правого боку серед гуркоту показуються червоні ліхтарні й чорний тулуп локомотиви. Вона наближається без упину. Панько кричить: Гов! Гов! А далі кидає віху й хапаючись за голову, кричить: Запізно! Запізно! Заслона спадає. 302