Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/30

Цю сторінку схвалено

Анна стелить жандармові на землі. Ти, Миколо двері позамикав?

Микола. Ба, а якже! Позіхає. О, пора в стебло. Христиться й шопотом молиться до образів.

Жандарм. Та хіба й собі роздягатися. Роздягається, христиться й лягає на землю. А якби я завтра рано не збудився, то будьте ласкаві збудити мене, скоро встанете.

Анна. Добре, добре.

Кладе його карабін на лаву, заглядає до печі й затикає її. Тим часом Микола, скінчивши молитву, розперізується й лягає на постелі.

Микола. Ти спиш уже, Михайле?

Жандарм. Та дрімаю. Або що таке?

Микола. Та нічого. Добраніч тобі!

Жандарм. Добраніч!

Анна христиться, відтак стає за припічок і гасить лямпу.

Заслона спадає.

29