Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/295

ЯВА VIII Завада й Панько П а н ь к о входить на платформу. Ну, Богу дякувати, обійшов свою штреку. Все в порядку. Ну, а ви як? Договорилися до ладу з Зосею? Завада. Договорили. І хочу вас просити, куме, вас і куму з собою в село. Панько. Тепер зараз? Завада. А так, зараз. І так у вас тепер свобідний час. А в мене пильна справа. Панько. Та що там за справа така, що аж ми обоє потрібні? Завада. Збирайтеся лишень, я вам по дорозі все скажу! Панько. Га, коли так, то нехай буде й так. Мені там і збиратися не багато, аби стара була готова. Входить до будки. Завада тим час<)м нетерпливо ходить по подвір'ю перед будкою. По хвилі виходять Панько, Олена й Зося. Завада. Ну, от ви й готові! Панько до Зосі. Слухай же, доню. За півгодини прийде тягаровий поїзд; ну цей тут не стає. Якби нас до того часу не було, то виставиш сигнал, що дорога безпечна. А до поспішного ми вже певно вернемо. Завада. А не будеш тут сама боятися? Зося. О, хіба ж то мені першина? Тільки вертайте живо! Панько, Олена й Завада відходять. Зося дивиться хвилю вслід за ними, потім біжить неспокійно до будки, та зараз вибігав знов із неТ, зазирав в противний бік, іде до рампи й вертав назад. Я В А IX Зося і Гнат Гнат надходить з правого боку, стає коло сигнало- вого стовпа і свище. Зося вгорі на платформі. Хто там? Чи ти, Гнате? 294