Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/290

З о с я. Та сказала. П а н ь к о. Ну, а ти що на те? З о с я. Та нічого. Панько. Як то нічого? А от плачеш. З о с я. Та плачу. Панько. Значить, не хочеш іти за нього? З о с я. Та не хочу. Панько. А то чому? Зо ся. Бо я вже іншому дала слово. Панько. Ого! А то кому? Зо ся. Гнатові. Панько. Якому Гнатові. Зо ся. А тому, Сиротюкові. Панько. Он як! Чи бач, з ким знюхалась! Ну, нічого з цього не буде. Що тобі Гнат за пара? Його на весні до війська візьмуть. Зо ся скоро. Не візьмуть. Він у батька одинак. Панько. Ну то все таки мусиш іще чекати зо три роки, поки з кляс не вийде1. З ос я. Не три, а два. Панько. Нехай і два. А за кумом Завадою будеш відразу своя господиня. З о с я. Я ще молода, таточку, можу почекати. Панько. Е, моя дитино, а що, як Гнат за ті два роки інакше нагадається та іншу візьме? Зо ся. Ні, таточку, він не такий. Він мене дуже любить. Панько. Ой, Зосю! З великої любови так, як із раннього цвіту, дуже рідко потіха буває. Розуміється, я тебе не хочу силувати, але як твій батько, бажаючи твого добра, 1 Вийти з кляс — ставати до військової бранки після скінченого 21 року на протязі трьох літ щороку — коли за третім разом не візьмуть до війська, значить звільнений. 289