Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/266

Омелян. А що ж то таке село? 2 хлопець. То так багато хат, стоділ, стаен, оборогів, при хатах садки, річка, посеред них іде дорога, буває й церква, школа, корчма — і це називається село. Омелян. Ну, а що ж то таке місто? 2 хлопець. Тай там є хати, але кажуть, такі великі, муровані, ґонтами побивані. Мої татуньо робили в лісі ґонти й возили до міста продавати. Омелян. А ти видів, як вони робили? 2 хлопець. А чому ж би ні? Я й помагав їм клинці бити та пилою колодки різати. Омелян. Ну, а що ж там далі в книжці? 2 хлопець… Потоки, ріки і стави. Потоків у нас у горах багато. То така маленька вода, біжить по камінню, і з яру збігає до ріки. А ріку маємо одну, Стрий. А ставу я ще не бачив. У нас у горах нема ставів. Омелян. Чи тільки тота одна ріка є на землі? 2 хлопець. Е, та де там! Багато їх! Омелян. Ну, а ти про які чував? 2 хлопець. Та тут недалеко за горою Сян іде, а там коло Лімни Дністер. Він геть там на долах збігається зо Стриєм. А є ще, кажуть, велика ріка Дунай. Омелян. Ну, а що ж то таке стави? 2 хлопець. Та то так роблять: як є потічок або річка не дуже велика, а пливе широкою долиною і не високо й має береги, то возьмуть і півперек долини поставлять таку гать із дерева, глини, каміння й зіпруть тоту воду й вона заллє дно долини і так стоїть, тільки верхом витікає. Омелян. А на що ж то таке роблять? 265