Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/265

Омелян. А як тебе брат попросить, щоб ти йому дав 12, то скільки тобі лишиться? 1 хлопець. 18. Омелян. А як до тебе прийдуть іще Михайло і Сень і Олекса і скажуть: поділи нас тими горіхами всіх по рівній частині? 1 хлопець. Ба, а то як? Щоб мені нічого не лишилося? Омелян. Ну, ні. І собі лиши. 1 хлопець подумавши. То я їм дам по 7, а собі лишу 9. У с і сміються. Чи бач, як мудро поділив! Не треба й Саламона. Омелян. Ну, а як би вони хотіли по 8? 1 х л о п е ц ь. Е, то моя кривда буде, бо мені лишиться лише 6. Омелян. Добре. Ну, а тепер прочитай нам дещо. Розгортав буквар. Оце! 1 хлопець. Що е на землі, в землі і під землею? Живемо на землі. На землі бачимо села й міста, потоки, ріки і стави, поля, сіножаті й ліси, рівнини, долини й гори. Всюди на землі живуть люди, звірята й рослини. В землі е вода, сіль, нафта, залізо, глина, пісок і каміння. Омелян. Ну, ДОСИТЬ. Сідай! До другого хлопця. А тепер ти, Олексо, скажи мені, що таке читав Андрій. 2 хлопець. Та про землю, що є на ній, і в ній. Омелян. Візьми книжку! Розповідай мені докладно, що там написано. 2 хлопець. Живемо на землі. Не все, що живе, живе на землі. Риби живуть у воді, птахи в повітрю. На землі бачимо села й міста. Я ще міста ніякого не бачив, але сіл бачив кілька: Довге, Красне, Висіцьке. 264