Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/264

день. Мої перші школярі виходять зі школи. От тут при їх татах і мамах можу сказати, що не жаль мені цієї роботи, того часу, що ми разом провели в школі. Правда, скупенька моя наука. Самі початки. З того ще людина мудрою не буде. Але я старався подати вам спосіб, як собі далі радити, як далі вчитися. Бо вчитися, діти мої любі, треба й дальше, раз-у-раз, весь вік. А тепер, щоби з Богом почати, заспівайте ту пісню, що вивчилися для екзамену! ДІТИ встають, за ними й старші — хор. Боже Великий, Єдиний, Ласку свою нам пошли, Щоб ми добра і науки Все набираться могли! Дай нам все добре любити, З злом не брататися нам, Розум дай ясний і волю, Силу робучим рукам. Боже Великий, Єдиний, Молимо щиро тебе, Дай, щоб росло і міцніло Сім'я Науки Слабе! Діти сідають. Т овкач. Ото, куме, пісня! Аж мені сльози в очах стали. Загонистий. І в церкві би можна заспівати. 0 м е л я н до першого хлопця. Ну, Андрію, за- чнемо від рахунків. Скажи мені, як тобі тато дасть 25 горіхів, а мама до того додасть іще п'ять, то скільки будеш мати разом? 1 хлопець. Пів копи. Омелян. То значить скільки? 1 хлопець. Та тридцять. 263