Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/262

Омелян. Ні, Богу дякувати, привикав по- трохиі Хоростіль розчарований. Та-а-ак? А, та ОСЬ і вона! Йде напроти Юлії. ЯВАХ Ті самі й Юлія Хоростіль. Добрий день вам, пані! Здорові були. Юлія. А, пан Хоростіль! Подає руку. От рідкий гість! Хоростіль. Коли б тільки впору! Ю л і я. А то чому? Сама пора. Бачите, в нас сьогодні екзамен. А ви знов зі своїм природ- ництвом? Певно, знов якусь вужаку в пушці маєте? Хоростіль. А хай Бог боронить! Пару рослинок, кільканадцять родів хрущів… Юлія. Ну, надіюся, що цим разом побудете в нас пару день. Та про це нема що й говорити. Ми вас не пустимо. Хоростіль. Що ж, коли так, то буду вашим невольником. А хрущі збирати пустите? Юлія. І сами з Омельком та з вами разом підемо. В нас е дуже гарні. Там за закрутом смереки рубають, то я колись на стятих смереках дуже гарні хрущі бачила. Такі великі з довгими рогами. Хоростіль. От цікаво. Зараз першу екскурсію туди зробимо. Омелян. А знаєш, брктіку, яка нам неприємна пригода лучилася? Обіцявся був до нас на екзамен пан інспектор, і власне перед хвилею дістаємо від нього білет, що не може прибути. 261