Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/219

Омелян. То той Вовк у вас радний у громаді? Війт кінчить. І презуса 1 місцевої ради шкільної? Омелян. То він мій начальник? Бігме, я не знав! Я гадав, що він простий собі вовк. Війт. Але я вас питаю, пане заволоко, як ви смієте ображати такого чоловіка? Чи вас на те сюди прислали? О М Є Л Я H встає звільна, силується бути спокійним. Пане начальнику! Тут, на тім обійстю, я господар і ображати себе не дозволю. А коли ваш пан вовк чує себе ображеним, то хай мене подає до суду і хай скаже, за що я його образив? А ви до того не маєте права мішатися. Війт. Я не маю права? Зараз побачимо, чи маю право? А будьте ласкаві, скажіть мені, що це тут за гість у вас? Омелян. То моя річ, а не ваша. Не бійтеся, я знаю приписи мельдункові1 2. Як буде час, то вам його замельдую, а поки ні, то не маєте права мене самі питати. Війт здержує свою лютість. Чи так? Ну, зараз МИ те будемо бачити. Відводить Товкача на бік і шепче йому щось до вуха. Загонистий входить на ганок. Т о так, пане! Такі ви добрі! Так мене хочете порятувати? Омелян. Алеж чоловіче Божий! Орендар вас хоче зі шкіри обдерти, оциганити, а я маю ще своєю порукою мішатися в ту погану справу? Аджеж тут видима річ, що орендар хоче мене в лапку зловити, щоб мати мене в руках. 1 П резус — предсідник, голова. 2 Мельдуватися — заявлятися, мельдунок — заява. 218