Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/215

Омелян. Вас не обходить? В о л ь ф. Ні. Угода така: що пропаде, то його. Омелян. То ніби: ваш тільки зиск, а страта тільки його. Вольф. Так, так, так! Ну слухайте ж! Другу пару ми продали за п'ять двадцять. Омелян. За 25 ринських пару волів? Вольф. Ну, так! За 125. Омелян. Ага, за 125! Так же й говоріть. Вольф. Ну, то й тамта пара була би стільки ж варта. То я собі 62 срібла з тої пари стягнув, а 62 заінтабулював на його ґрунті1. Омелян. А багато в нього ґрунту? Вольф. Та де там багато! Всього з десять морґів буде, та й то по горах. Корчі, ялівці. Ну, а тепер він приходить до мене, щоб я знов дав йому дві парі бичків. Омелян. Знов на такий самий вигодовок? Вольф. Так, так. Омелян. Тепер розумію! А ви не хочете йому повірити? Вольф. Таки ні. Ом е л я н. Не маєте певности? Вольф. Не маю. Омелян. Жадаєте поруки? Вольф. Жадаю. Омелян. Ну, пане Вольф! Тепер я міг би без дальшої розмови взяти вас за оцей ваш атласовий ковнір і викинути за ворота, але на перший раз цього не зроблю, а тільки кажу вам словами: геть мені відси! І не смійте мені тут показуватися! 1 Заінтабулюватися на ґрунті—записати землю в застав за борг. 214