Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/212

Омелян. Аджеж я ані вас не знаю, ані його. В мене маєтку нема, то що ж моя порука варта? Й інтересу вашого зовсім не розумію. То що ж це все за комедія? Товкач. Або я знаю? Знаю тільки, що нам виразно сказав: „Ідіть до нового навчителя! Як він з вами разом дасть свою поруку, то я вам бички дам“. ^ ТІ * не застрільте. порятувати? Аджеж без худоби мені загибільі Омелян. Чоловіче добрий! Мені борше 1 між вами загибіль буде. Як же я вас порятую? Товкач. Пане навчителю! То не по-сусід- ськи! Не відмовляйте нам тої просьби. Вовк мудра голова. Вже як йому вашої поруки треба, то видно, що треба. А як нам цього відмовите, то не буде вам життя в селі. Омелян. Люди! Ну, нате, з'їжте мене живцем, але не жадайте від мене чогось такого, чого я зовсім не розумію. Хто знає, може це якесь циганство? Вовк, воли, ведмідь, порука… Тьфу! Знаєте що? Підіть ви до Вовка й кажіть йому, хай сам прийде до мене. Може я з ним якось ліпше розмовлюся. Загонистий. Е, знов ходи! Знов лазь! Ще хто знає, чи Вовк схоче прийти до вас? Омелян. Ну, то я інакше нічого для вас не можу зробити. Насліпо в ваші інтереси влазити не думаю. Товкач. Та ні, куме! їх правда. Ходімо до Вовка. Не бійтеся, він прийде! В ласці Божій, пане навчителю! Відходять. 1 Борше — скоріше. хочете мене 211