Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/210

Омелян. Вовк каже? Та я вовкові маю за волів ручити? Загонистий. Та не за волів, а за мене. Омелян. Я за вас? А ви хто такий? Загонистий. Та ґазда 1 тутешній, Семко Загонистий зовуть. Омелян. Так що ж ви з вовками за інтереси маєте? Ловите вовків, чи що? Загонистий. Та яких вовків, преч2 би ся казало! Омелян. Ну, адже ось воли для вовкд берете. Загонистий. Та не для вовка, а від Вовка, нашого орендаря. Товкач. То в нас, пане навчителю, орендар такий є: Вовк називається. Омелян. Агій на вас! А відки ж я це маю знати? Говорите: вовк, воли, ведмідь, а я стою як туман 3. Так чого ж той Вовк хоче? Загонистий. Та хоче, щоб ви поручили за мене. Омелян. Я за вас? Алеж я вас не знаю! Перший раз вас бачу. То як я можу знати, хто ви і який ви? Товкач. Ні, пане навчителю! На кума Семка можете спуститися. Я за них ручу. Омелян. Ви ручите? А ви хто такий? Я вас також не знаю. Товкач. Та я Ілько Товкач, ваш близький сусід. Омелян. Ви Товкач? Може той самий, що мав мені порядок робити в школі? 1 Ґазда — хазяїн. Преч би ся казало — бодай не згадувати. а Туман — темний, дурень. 209