Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/206

з другим, з третім — і нічого не виграєте, бігме нічого. А так… послухайте моєї ради! Бороду оту жидівську зголіть! Не подоба вам з нею. Дітей нам не невольте! Нас карами ніякими не лоточте1, то найліпше буде. Омелян розлючений. А я вам покажу, що по мойому буде! Не смієте мене неволити! Я не ваш слуга! Я мушу робити те, по що мене тут прислали. З голоду згину, а на своїм поставлю! ВІЙТ виймає люльку, плює. Га, Трібуйте! Звільна відходить. Я В А IV Омелян, Юлія Омелян якийсь час ходить прудко по подвір'ю, взявшися обома руками за голову, потім Іде на ґанок і стукає до дверей. Юльцю, ГЄЙ Юльцю! Юлія виходить із сокирою в руках. А ЧОГО тобі треба? 0 М Є Л Я Н здивований. А ТИ ЩО? Юлія. Та треба дров врубати. Хотіла розпалювати, та не знайшла ані полінця дрібного. А пару грубших колод є. Омел‘ян бере від неї сокиру. Та дай мені! Це не твоє діло дрова рубати. Юлія не дає. Е, ЩО ТИ Знаєш! Лиши! Омелян таки бере сокиру. Ну, про мене. Я тобі принесу зараз одну колодку, та. полупай2, коли вже Так наперся! Відходить і вертає з колодкою, котру Омелько зараз зачинає рубати. Але ТИ МЄНЄ чогось кликав, Мільку. Чого тобі треба? Омелян перестає рубати. Ага! Маєш іще муку? Юлія. Та маю. 1 Доточити — нищити. - Полупати — розбити (на тріски). 205