Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/205

Війт. Та куди подасте? Омелян. До староства. Війт. А як? Омелян. Як то як? На письмі. Війт. А ваш лист має ноги або крила, щоб до староства дійшов? Омелян. Що це ви? Як то? Війт. А так. Відси до староства п'ять миль возовою дорогою, а три милі верхами. А як я знаю, що ви хочете нам шкодити, то жодного вашого листа до пошти не передам. Омелян. Як то? Ви би сміли урядові письма… В і й т. А чи я знаю, котре урядове, а котре ні? Жодного з села не пущу. Хіба би ви хотіли самі пішки нести, бо фіри не дістанете. А пішки йти відси й назад, то треба трьох речей: добрих ніг, добрих грудей і трьох днів часу. А як підете, то ми вас заскаржимо, що ви школи не пильнуєте, а до міста без потреби ВОЛОЧИтесЯ. Омелян, що під час розмови з війтом увесь час неспокійно кидався з місця на місце, нараз підбігає до стовпа й починає щосили дзвонити. А вам що, пане навчителю? Чого дзвоните? Омелян задиханий. Пане війте І Або йдіть відси… або Заріжте мене заразі.. Не можу слухати… Господи! Що це зо мною? За які гріхи ти мене вкинув у цю западню? Як пророка Данила в львину яму! Та я одурію тут! Я зовсім… зовсім страчуся!.. ВІЙТ встає, підходить до Омеляна і плеще його рукою по плечах. Слухайте, пане навчителю! Ви так дуже не мечіться1! А теє… Знаєте що? Ліпше з нами по добру! Задретеся зо мною 1 Метатися — кидатися, нервуаатися. 204