При останніх словах Марусі чути з усіх боків голоси рогів, хрускання гілляк і тупіт кроків. Крайник, пушкарі й селяни впадають з усіх боків і кидаються на розбійників
Крайник до розбійників
Піддайтеся! В'яжіть їх!
Пушкарі в'яжуть Бойчука. Марусяк клячить над трупом Марусі. Пушкарі, побачивши трупа, цофаються й обступають Марусяка довкола.
Марусяк клячучи, підводить голову. Я, пане!
Крайник. Псе! За це три дні й три ночі
Задам тобі я найстрашніші муки,
Заким, як пса, повісити велю.
Марусяк. Та поки це ще буде, я тобі
Стрілу затроєну запущу в серце,
Котра його до смерти гризти буде.
Знай, що з любви вона пішла за мною
І вмерла добровільно, щоб тебе
Не бачити на очі.
Крайник. Хлопці, нуж!
В'яжіть його!
Марусяк встає. Помалу! Поки ще
Цей ніж в моїх руках, не наближайтесь.
Ти, пане Крайнику, гамуйся трохи!
І замість мук видумувать для мене,
Придумай краще, як його збрехати,
Щоб вийшло так, що жіночку твою
Розбійники спіймали, завели
В ліси і вбили, бо вона не хтіла
Тебе їм в руки видати. Бреши,
192
