Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/182

Вона весь світ заслонить перед ним, Весь розум помутить. Сам вид її Бентежить душу, заставляє серце У грудях битись. Та не довго це Триває! Хто попався відьмі в руки, Той довго жить не буде. Розбійники. Правда! Правда! Б а Ю р а К тихо підходить до Грома. Так ви пан Грім? Грім. Авжеж, що я, не хто! Баю рак. Я стільки чув про вас… Грім. Мені байдуже! Баю рак. Я мав би дещо вам сказать… Грім. Мені? Ну, говори! Баю рак. Ні, я б хіба самому. Грім. Підіть, товариші, в колибу! Час вам Спочить. Я зараз надійду. Розбійники відходять; два ведуть попід руки Бойчука. Я В А IX Грім, Баюрак Грім. Ну, що там? Балакай! Баюрак чухається в потилицю. Ей, коли бо й сам не знаю, З чого почати. Грім. Починай з кінця! Баюрак. Не дай то, Боже! У нас, опришків, пане, Один кінець. Не дуже він приємний. А я боюсь, щоб він нам усім не був Ще нині. Грім. Що? Баюрак потихо. Послухайте, ватажку! 181