Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/180

Цар випивши. А я, ватажку, яко цар тих гір, Повинен другу порцію дістати. М а р у С Я К наливає. На, пий І Покличте Грома? Що у біса Він видумав бурчать перед обідом! Грім входить, Марусяк дає й йому горілки, а Маруся хліба. Обділивши всіх, Марусяк бере боклаг, Маруся мішок, а один розбійник несе за нею бербеницю; обоє входять у яскиню, котрої двері по виході розбійника запирають ЯВА VIII Розбійники без Марусяка й Марусі Грім їсть. Заперлися! Обоє п'ють вино, А нам горілки жалують! Цар їсть. їй богу> Це не по-правді! Вже коли кому Вино тут пити, то мені. А я Його й на нюх ніколи не дістану. Бойчук. Такий ти й цар! Цар. А ти б мовчав, каліко! Бойчук. Нога слаба, за те язик здоров, Та й в голові всі дома, то чого Мовчати? А вино, що вас обох Так коле, це хто знає ще, чи й є? Я не видав його й не пригадаю, Де б наш ватажко взяв оте вино? Грім. У купця угорського він сам відбив. Бойчук. Він сам відбив? Ну, так же й говори! Як сам відбив, то хай же сам і п'є! Г р І м гнівно. Ей, ти премудрий! Скільки заплатив Тобі ватажко й та його княгиня, Що так торби за ними носиш? Бойчук. Громе! Отямся! Що плетеш? Чого мені 179