Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/179

І не останній! А хоч пару хвиль Пожить на волі! З тим я й вибрався До вас: прийміть, як ласка, а як ні, То не пожалуйте хоч кульки в лоб. Волю отут загинуть, ніж вертати В те пекло, із котрого вирвавсь нині. Мару сяк. Лишись у нас! Побачимо, який ти. Не всякий здатний в наше товариство; Прийдеться витрібувати 1 тебе! Б а Ю р а К кланяється. Спасибі і за те, ватажку! Проби Я не боюсь! Відходить між розбійників. Мар усяк кричить. Марусе! Йди сюди! ЯВА VII Ті самі і Маруся виходить із яскині. М а р у С Я К кидає їй під ноги гроші. Оце твій пай! Візьми! Ходи сюди! У тебе е горілка цр? Маруся. Найдеться. Мар у сяк. Давай сюди! Ідіть один за нею І внесіть боклаг! Маруся з розбійником входить до яскині, по хвилі вертає розбійник, несе боклаг і ставить його перед Марусяком. А осьде хліб, Мука і сало й бриндза. Уділи Нам скільки треба, решту заховай! Маруся порається мовчки коло мішка та бербениці, один розбійник відтикає боклаг, із котрого Марусяк наливає до черпака горілку й роздає розбійникам. Маруся дає кожному по чвертці хліба й по пригорщі бриндзи 1 Витрібувати — випробувати. 178