Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/176

Грім. Як не моє? Чи ж ми не всі ходили на добичу? Не всі за неї важили життям. Значить, всі маємо до неї право. М а р у с я к. Без мене всі ви варті торби січки. Якби не я, не бачити вам, певно, Ні грошей, ні сукна. Грім. Це хто ще знає! Були опришки і перед тобою 1 Мар у сяк. Мовчать! Ось гроші! Розперізує черес, скидав сердак, стелить його на землі потім витрясав з череса гроші. Розбійники, крім тих двох* що держать зв'язаного Баюрака, товпляться довколо нього* Він мовчки числить гроші Тут є сто дукатів І тридцять талярів. На всіх дванадцять, Значить, від кожного дукат для мене, А вам по вісім. Грім. Як то? І хорого Числиш до паю? Бойчук. А по твому хорий Вже не товариш ваш? Грім. Ти ж не ходив У діло. Бойчук. Може завтра доведеться І тобі не йти, то я, будь того певний, На твій не буду наставати пай. Грім. А таляри! Що з ними? М а р у с я к. По два нам, А решту для Марусі. Грім. Для Марусі? Чи і вона до паю? Маруся к. Чи ж вона Не хоче жить? Хіба ж вона не робить? їсть дармо хліб? А в разі небезпеки Чи їй не грозить теє ж, що і нам? 175