Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/162

Скажи, ти вбив його чи заховав В яку тюрму підземну? Г остомисл. Схаменись, Що ти говориш, жінко? Ми князя Не бачили. Він, певно, спить іще. Предслава. О, певно, спить, та вічним сном! У спальні Нема його, нема й сліду по нім. Г ОСТОМИСЛ збентежений. Не може бути. Ти мабуть не знаєш, Де княжа спальня! Стій! Держіть її Ось тут! Не дайте їй кричать! А я Піду погляну сам. Запав а. Іяз тобою. Путята. Я думаю, що добре б і мені Ще з кількома піти. Не може бути, Щоб князь отак з палати щез вночі. Він мусить бути тут. Сховався може. А ну зо мною двадцять наших! Треба Перешукать усю палату. Предслава. Юди! Пішли Христа шукать! Та ні, нема Його! О, Боже! Чи ти чудом виніс Його вночі із цієї западні? Гостомисл, Запава, Путята й їх дружинники входять у палату. Розбійники лишаються зібрані довкола князя й Овлура. Я В А IV Князь, Овлур, Предслава, Розбійники Розмова ведеться уривано, шептом Овлур обіймав Предславу. Голубочко моя! Предслава перелякана. Геть, геть від мене! 161