Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/156

ДІЯ П'ЯТА Муром обведене подвір‘я княжоТ палати. В глибині сцени видно фронт палати з ґанком, до котрого йдеться сходами. З правого боку куліси представляють причілок княжої гридниці, з лівого боку вихід до ставн. Світає, а в протягу дії робиться цілком день ЯВА І Предслава боязливо вихиляється з-за утла гридниці й озирається по подвір'ю, потім виходить далі, все ще держачися близько стіни Предслава. Мої дітусі сплять. Мої біднятка! Набідувались, голодом намлілись, Від стужі натряслись, в сльоті намоклись! О, Господи! Вже рік життя такого! Страшенний рік! Нечувана покута За гріх несповнений! Помилуй нас! Скінчи цю пробу! Сил моїх уже Не стане! Серце трісне в моїх грудях! Поступає трохи далі, все озираючись. Нема нікого! Як же це? Чи то Зловіїций сон манив мене? Та ні! Всю ніч я й ока не стулила. Дика Тривога била, мучила мене— І не пуста тривога! Я виразно, Виразно чула стук копит і брязкіт Зброї, кроки, голоси глухі Отут і тут і тут, кругом цих стін! 155