Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/153

Відразу зробитесь панами! Дурень, Хто не зуміє користати з хвилі. В а с ю т а. Та й справді, братчики! Чого нам думать? Чудесна нагода траплявсь нам! Ч е п і л ь. Що ж, я готов. Тру бай. І я піду, як тільки Ватажко з нами. Розбійники. Е, як так, то й я! І я! І я! О В Л у р по хвилевім ваганню. Так ось як хлопці? Ви Готові йти скидать князя старого? В а сю та. Яке нам діло до князя, ватажку? Старий чи молодий—одне нам лихо. Та ось траплявсь нагода—проскочить Із цього клятого життя назад Між люди. Ось що! Розбійники. Так, так, так! Це діло Для нас велике! О в л у р. Що ж, не хочу я Стояти вам на перешкоді, діти. Коли така вже ваша воля.. Розбійники. Так! Овлур. То й я йду з вами. Розбійники. Славно! Славно! К у н а ш хоче стиснути його руку. Дай Свою правицю, мій ватажку любий! Тепер я бачу, що ти муж як слід. Овлур. Стрівай 1 3 тобою ще розмова буде. Скажи, коли ось так ми прийдемо І схочемо пристать до вас, то, може, Не схочуть нас пустити? К у н а ш. Чом не схочуть? Я ж буду з вами. 152