Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/146

Тру бай. У Гостомислів замок красти. В а с ю т а плеще в долоні. Боже І Розбійники. Вони пропадуть там! Ч е п і л ь. Сьогодні я Слідив довкола Гостомисла замку,— Там війська повно. В а сю та. О, це певно зрада! Пропав ватажко наш! Т рубай надслухує. Гей! Чуєте? Розбійники слухають, хто притуливши долоні до вух, хто прилягши до землі. Так! Ідуть! Коні стугонять! Т рубай. Ватажко І той Ставур і наші два на конях. П a H Ю Т а до Кунаша. Не бійсь, небоже! Рана не тяжка. Сідай ось тут і будь спокійний! Наш Ватажко добрий чоловік. До розбійників. Ну, хлопці! У ліс! Хтось їде! На свої місця! Розбійники розходяться. На сцені лишаються тільки Па- нюта, Васюта й Кунаш. Та коли розбійники обернулися » інший бік, Кунаш зривається й одним скоком щезає за сценою ЯВА III Васюта, Панюта, потім розбійники і Кунаш Васюта. Ой, батечки! А де наш полоняник? Панюта. Го, го! Так ось який він • птах! Кричить. Гей-гей! Агов, хлоп'ята! Кілька розбійників вбігає. 145