Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/125

Заткнуть на шолом мирний знак—га, га! Видобував зі скрині китицю з пір'я й застромлює на шолом. Ось які Ця китиця із пір'я, знак Спокою, а й вона для мене завтра Повинна буть щитом! До хлопця: Ну, що ти став? Чого так витріщивсь на мене? Ти Повинен буть у мене і глухий Як стовб, сліпий, німий і глупий, чуєш? Хлопець. Так, пане. Гостомисл. Де б булаві моя? ХлоПЄЦЬ показує на стіну. Чи ЦЯ? Гостомисл. Ні, це воєнна! А мені Потрібно тої, що з дзвінками, що Держу на вічах та на судах княжих. Хлопець. Вона у скрині. Нині ваша пані Давала нам її почистить. Г ОСТОМИСЛ виймав зі скрині булаву й потрясає нею, вона дзвонить. Так! І ця моя зброя буде завтра! Такою зброєю жоден полководець Не вигравав ще битви з так могучим Противником, як завтра вчиню я. Кладе булаву на столі обік меча, до хлопців: Тепер ідіть і спіть. А завтра рано, Лиш засвітає, збудите мене. І будьте всі готові до дороги, Бо рано в Києві нам треба стати. Хлопці кланяються і виходять. ЯВА III Г ОСТОМИСЛ сам ходить по покою. Готове все! Заставлені всі сіті, 124