Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/120

Князь. 1 розбійник. Ставур. А відки ти? Князь. Із Києва. 1 розбійник. Боярин, гридень, смерд? Князь. Боярин. 2 розбійник. Злу часи, коли бояри Позавиділи бідним людям навіть Злодійського зарібку, і на той ІДУТЬ І 1 розбійник. Прийдеться нам знов податись На чесних горожан. Князь. А що ж, це, може, Не було б так і лихо. 2 розбійник. Звісна річ, Якби поріг не був такий високий. Князь. Який поріг? 2 розбійник. Галузка й шнур коніпний. Князь. Ну, це далеко чень1 від вас. 1 розбійник. Далеко! Сьогодні зловлять нас, сьогодні й висим. Тут вже дарма проситись. 2 розбійник. Ау мене Є жінка й діти. Знаєте, не раз Така мене за ними дика туга За серце вхопитьі Аж киплю, аж рвусь, Щоби піти до них, хоч здалека Побачить їх, хоч словечко сказать, Одне, одніське перед смертю! 1 розбійник. Ех, Що то про це й гадати! Князь. Та хіба Так і не можна? 1 Чень — мабуть. 119