Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/111

Все, що я мав, усе чим жив на світі — Так що ж мені було тоді робити? Я скликав гарних хлопців кільканадцять І заснував собі отут у лісі Своє осібне князівство. Князь. Своє… Овлур. А такі На їх закони та прикази Ми плюємо, а хто з них в наші руки Попадеться, той певно легший вийде Чи то кишенею, чи навіть кров'ю. Князь. Значить, ти став… Овлур. Ватажко розбишак. Дарма, мій друже 1 Чоловік хапаєсь, За що лиш може. А хто тоне, кажуть, Той і за бритву вхопиться рукою. От так і я. Князь. Ну, Богу моєму слава, Що дав мені зустрітися з тобою 1 Овлур. Чому ж це так? Князь. Чи бачиш, я оце На тім самому шляху, що і ти. Овлур. Це що ти кажеш? Ти б хотів… Князь. Пристати До твоїх хлопців — це моє бажання. Воно мене сьогодні й завело Сюди в той ліс. Овлур. Яка ж тебе причина На це напхнула? Князь. Князівська неправда. І я ізгой І Зруйнований мій дім, Побиті слуги, згибли жінка й діти! Й моє ім'я з ряду живих істот Ізмазане, а честь моя і слава Затоптані в болото. Що на мні — Це й є моє усе доброї Цей меч, Це вся моя буду чина. Ну, що ж, ПО