Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/110

КНЯЗЬ відбиває. Га, як господар цього місця, маєш Все перший хід! Давай іще, давай! О В А у р нападає але слабше. Чи чорт якийсь! Стоїть немов скеля! Мої найтяжчі, лютії удари Він відбива, немов пером махає. Та ні! Ще є в руках моїх потуга! Ось на ЩЄ це! Нападає, б'ються завзято. Князь. И цього мені ще мало. Ось дай тепер мені сказати слово. Чи так у вас рубають, ЯК у нас? Нападає. Овлур. Ні, ти не чоловік! Ти біс якийсь! Таких ударів я ще не видав! Б'ються. Князь. Ану-ко так! Овлур. Ще Бог поміг відбити. Князь. А це! Овлур. Із цим дамо собі ще раду. Князь! Ну, а тепер досить уже! Піддайсь! Вибиває йому меч з руки. Овлур. От на тобі! Мій меч! Та ні, поганче, Не дочекаєш того, щоб Овлур Тобі піддавсь живцем! Видобуває ніж і хоче пробитись. Князь хапає його за руку. Безумний! Стій! Так ти Овлур? Скажи! Овлур. А вже ж Овлур. Ä ти хіба чував про мене що? Князь. І не одно! Ов лур. Хто ж ти? Князь. Про це потім Дізнаєшся. Тепер скажи мені, Що ти тут робиш? Овлур. А ось бачиш сам Прогнав мене наш князь, відняв мені 109