Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/98

Ця сторінка вичитана
I
 
Арот і Марот.

Як согрішив Адам у раї,
А потім людський весь народ
В тяжких гріхах почав бродити,
Два янголи, Арот, Марот.

Сказали Богу: „Боже Батьку,
Невдалий твір твій — чоловік!
От бач, твою зневажив волю,
З твойого шляху геть утік.

„Таку малесенькую пробу,
Як ти йому в тім раю дав,
І тої не вдержав, безтямний,
І волю він твою зламав!“

„А ви б, міркуєте, вдержали?“
Господь до янголів прорік.
„Ах, Господи! — Арот аж скрикнув, —
Що янгол, то не чоловік!“

„Ну добре, йдіть до Вавилона!
Людей неправедних судить.
Судіть по правді, та вважайте,
Самі в покусу не впадіть!“

Гуде по Вавилоні слава,
Загомонів увесь народ:
Судді преправедні явились
Арот і брат його Марот.