Ця сторінка вичитана
„Для мене, братіку, свій піст зламай!
Снідай зо мною, завтра пость всю днину.
„Я радо, царю, це зроблю, лиш дай
„Мені поруку певну, незрушиму,
Що доживу до завтрішнього дня
І проживу всю днину ту і встигну
Сповнити те, що Богу винен я.“
Зворушили царя слова ті пастухові.
Він мовив: »Справді, не мені рівня
„Той цар і з ним я не стою у змові.
Тобі поруки я не можу дать!
Іди й йому ти вірно встійся в слові!“
Пастух пішов, а цар сів сам снідать.
