Ця сторінка вичитана
VII
Притча про покору.
Два їздці були раз: митар
І вельможний фарисей;
До мети взялися бігти.
Хто допаде? Той чи цей?
Ця мета — життя у небі.
Щоб до неї дочвалать,
Фарисей запріг два коні:
„Чеснота“ одного звать,
Піст, молитва, дари вбогим.
Хто був другий, кінь? Та ба!
Гордість, злобная обмова
І гидка самохвальба.
Шарпнули оті два коні:
Цей сюди, а той онтам,
Розірвали віз на двоє,
Проваливсь їздець і сам.
Тим часом убогий митар
Шпаку „Смирність“ як запряг,
То помалу, але певно
До мети свій віз дотяг.