Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/61

Цю сторінку схвалено


5

Добру науку приймай,
Хоч її і від простого чуєш;
Злої ж на ум не бери,
Хоч би й святий говорив.

6

Хто має мудрість, а з неї
Ближнім не хоче вділити,
Той має скарб многоцінний,
В міх шкуратяний зашитий.

7

 Мудрість захована,
 Золото в скритку —
 Однаковісінько
 Суть без пожитку.

8

Дурний, хто, помилок лякаючись,
Не сміє братися до діла, —
Так як би я не їв, лякаючись,
Щоб кришка в голосницю не влетіла.

9

 Не пливе супроти вітру
 Запах квітів і кадила, —
 Але йде по всіх усюдах
 Добра слава, добрі діла.

10

Навіть той, хто в призначення вірить,
Все трудитися мусить постійно: