Ця сторінка ще не вичитана
щоб напали на Вкраїну воювати козаків… Ти поблід? Тремтиш? Не бійся! Знаю, добре знаю вас! Де е школа єзуїтська! Та чи ж це єднання час? Знаю добре: в тій саміській пазусі, де ти привіз королівський лист до мене повний клятв, упімиень, сліз, є ще другий королівський лист до хана, у котрім заклина його, щоб зараз впав на мене наче грім, щоб поміг йому козацьких Еозтолочити гадюк… Іе тремти, мій куме! Ну-ко, ще раз чарочку до рук! На розстання! їдь щасливо! Кланяйсь хану й мурзакам! Та скажи, що коней треба й дамасценок козакам. То ж, коли цього за много в них, а власних їм голов не шкода, хай прибувають! Ну, досить! Бувай здоров!“ 234