Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/508

Ха-ха-ха! Король хрестом нам клявсь, а чорт махнув хвостом, і змазав ту клятву! Знаю, знаю тих чортів усіх! Мовиш, куме, що на соймі промовляв король за нас, натякав на наші кривди, вказував направи час,— та шляхетство закричало, та магнати заревли, та підплаченії ними і підпоєні посли королеві лютим ґвалтом добалакать не дали… Вірю цьому. Та що з того? Що тепер робити вам? Як король ваш—віхоть, що ж є за ціна його словам? Пощо з ним нам умовляться, Бога клятвами дрочить, коли в соймі йому навіть мови не дадуть скінчить? Сам скажи, мій куме: що нам трактувати з помелом? Годі вже вам нас водити, як ту кітку за стеблом! Як захочемо правдивий із ляхами мати мир, знайдемо панів, що в Польщі старші ніж Ян Казімір. Але це не швидко буде! Поки стане нам шаблюк 223