Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/497

про своє спасення дбати там, де гине мілійон? Чи забув слова Христові: „Добрий пастир власну душу віддає за своє стадо?“ Ти хіба не пастир їх? Чи забув слЬва Христові: „Хто рече: кохаю Бога, а не порятує брата, той брехню на душу взяв“. Аджеж за всі душі тії, що там впадуть у зневір'ї, а ти б піддержав їх — в тебе Бог рахунку зажада. Аджеж ті твої чернечі горді мрії про спасення тут далеко від спокуси, — се ж спокуса, гріх тяжкий. Це не Божий шлях верстаєш, а діяволові служиш, майстру гордощів, що Богу рівним бути забажав. Це не Божий шлях! Та ж навіть якби в рай ти так дістався, а твій рідний край і люд твій на загибіль би пішов, — аджеж рай тоді для тебе пеклом стане! Сама думка: „Я міг їх порятувати!“ тобі з неба зробить ад!“ І смертельная тривога сціпила старече серце 212