Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/491

„Ласкою його святою й молитвами богомольців стоїмо ще твердо в вірі і не тратимо надій. „Б'ють на нас і явно й тайно вороги непримиримі, напасти і брехні й зради нас підкопують і рвуть. Відреклись нас сильні світу, і князі і воєводи кинули Христове стадо, за мамоною біжать. „Наші пастирі духовні поробилися вовками, шарпають Христове стадо, і отруту в душі ллють. „Мов голодний лев пустині, так ричить у нашім горю голос лютої наруги: „Де ваш Бог? Де ваша міць?“ „Тим то ми, маленький човник серед хвиль отих бурливих, з молитвами і сльозами раду радити зійшлись. „Тямлячи слова Христові: Царство Боже — труд великий і трудовники одні лиш завойовують його,— „тямлячи твою науку, що, як пастирі нас зрадять, треба нам, самому стаду, про своє спасіння дбать,— 206