Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/481

з тим життям, аби за неї потягти думки мої. Цей павук, це може ворог, що свою зрадливу сітку заставля на мої мрії, на думки мої й на зір“. І вже ось підняв він руку, щоб зірвати павутину, та нова шибнула думка у старечій голові. „Сім братів колись, тікавши від поганської погоні, схоронились у яскиню і заснули твердо в ній. А павук отак самісько заснував весь вхід яскині, врятував їх від погоні, спас для Божої хвали. Тою сіткою закриті спали ті брати в яскині триста літ, аж поки Бог їх на свідоцтво не позвав. Збуджені Господнім словом, стали свідками безсмертя, свідками того, що в Бога три століття — це момент. Може з Божого наказу цей павук тут сіть мотає,— може Бог мене на свідка теж для себе зберіга?“ В тім тихенько забриніла павутина; чорна муха 1%