Ця сторінка ще не вичитана
коли здалека дивитись, та гіркий, страшний вблизу. Це мій світ. Усе змінчиве щезло геть. Затихли крики, гомін бою життєвого тут мене не долетить. Щезло все дрібне, болюще, що чуття в душі ворушить і увагу відвертає від найвищого єства. Полишилось лиш постійне, супокійне і величне — про постійне і величне, думай тут, душе моя“. Так балакав сам до себе у яскині ') своїй старець, що ще вчора звавсь Вишенський, а сьогодні вмер для всіх. Так балакав не устами — він устами вже давненько відучився промовляти, тільки голос духа чув. І в яскині у куточку сів на камені, плечима сперся о стіну холодну, голову схилив униз. Голова його могутня на худій, жилястій шиї гнулася сама в долину, мов на тичці той гарбуз. ł) Яскиня — печера. 192
