Ця сторінка ще не вичитана
X Ніч. Довкола тихо, мертво. Там в долині місто спить ув осінній млі холодній; тільки глухо десь кипить у далекім середмістю спізнених фіякрів1) рух. У тиші при лямпі звільна розвиває крила дух. Отрясається з тих вражінь, що, Мов курява за дня, облягають серце й думку, в душу тиснуться до дна. Всі буденнії тривоги, всіх турбот і бажань рій, всі успіхи з жалом скрухи, скошені квітки надій, вся душная атмосфера розвиваєсь наче мла, що в осінню ніч холодну сонний город облягла. І стає щораз ясніше в сконцентрованій душі, щось, мов тихий дзвін, лунає у нутрі серед тиші, і якась недовідома там гармонія встає, *)*) Фіякер — ВІЗНИК. 171
