Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/434

XI Я побачив її—не в зеленім садку, не в сальонах шумних, не в ряснім квітнику, не в товаристві дам, і панів, і музик, — серед баб і сіпак я почув її крик. Край двора на гумні були два польові, що мужицький товар захопили в траві і загнали у двір, а за ними з села ціла купа жінок по корови прийшла. Крик, гармидер і шум. Польові цабанять, в батька-матір кленуть, стадо хочуть загнать, витручають жінок, б'ють у лиця дівчат, а ті плачуть, падуть, і кленуть, і кричать. В тім, мов бомба, з двора якась дама летить в ясній сукні, в руці парасольку держить, по-сільському в дві коси волосся сплела, але треном від сукні подвір'я мела. „Quece qu'est que ęa1)? Que ce qu'est que ca? Що тут сталось у нас? Mais pourquol2)? Фі, дівчат! Ну, не стидно, Панас? Mais c'est lache! C'est affreux3)! Так тручати жінкам! *)*) Що це таке? 2) 1а чому? 3) Це підло. Це жахливо. 149