Ця сторінка ще не вичитана
І Коли студінь потисне, Не хвилює вода, не блищить: Коли лямпа розприсне, То і світло її не мигтить. Коли струна порветься, То від неї музики не жди. Чом же пісня та ллється Під вагою турбот і біди? Чи те горе як праса, Щоб із серця пісень надушить? Чи пісні ті як дзвони, Щоби горя завід заглушить? 75
