Ця сторінка ще не вичитана
X У вагот Hob сполохана, без тями, Так земля з-під моїх ніг Утіка — стовпи, смереки Гонять, тільки миг-миг-миг. Наче полотно простерте Велетенськая рука Враз стяга, так лан за ланом, Сад за садом утіка. Тільки я стою та зорі, Що високо там горять, Не втікають, мов на доказ, Що е в світі стійкість, лад. ІІ сміються вічні зорі, Іронічно миготять; „Ми і ги! — неправда? — доказ, Що є в світі стійкість, лад!“ 58
